«Спільні цінності – спільне майбутнє»
Ми, учасники Національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, представники громадських, профспілкових та підприємницьких організацій та асоціацій України,
- поділяючи спільні цінності Європейського Союзу, зазначені у статті 2 Договору про ЄС;
- наголошуючи на європейській ідентичності України;
- беручи до уваги, що переговори між ЄС і Україною щодо Угоди про асоціацію (включно з Розділом про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі) успішно завершені, зазначаємо, що перед Україною ще стоїть низка невирішених проблем, які є перепоною для діалогу, базованого на взаємній довірі між Україною та ЄС, спільному з ЄС розумінні цінностей і принципів демократії, прав людини та верховенства права.
1. Зокрема, маємо наголосити на наступному:
- низький рівень суспільного діалогу щодо модернізації та європеїзації країни, брак обговорення стратегії реформ та пояснення суспільству урядом очікуваних результатів і можливих ризиків цих реформ;
- відсутність механізмів імплементації політичних, правових та соціально-економічних реформ у процес європейської інтеграції країни;
- брак ефективного механізму координації політики європейської інтеграції на найвищому урядовому рівні, який мав би на меті здійснення внутрішніх реформ згідно з нормами та стандартами Європейського Союзу;
- недотримання принципів належного урядування на різних рівнях, ігнорування або імітація інструментів залучення громадян до процесу ухвалення рішень органами влади;
- недосконалість нового Закону України «Про вибори народних депутатів України», який в ряді своїх положень суперечить рішенням Конституційного Суду України, та лише вибірково включає рекомендації Венеціанської Комісії; це, а також відсутність належної політичної конкуренції в Україні створює загрози проведенню вільних і чесних парламентських виборів 2012 року;
- тиск на лідерів громадських організацій, правозахисників та опозиційних політиків, вибіркове застосування кримінального законодавства, що потребує суттєвого удосконалення, відсутність поступу у забезпеченні незалежного судочинства та ефективності судів і прокуратури, а також правоохоронних органів;
- звуження права громадян на мирні зібрання;
- концентрація політичної влади навколо одного центру в результаті чергової зміни Конституції України в жовтні 2010 року та розбалансування систем противаг і стримувань в конституційній системі організації влади, відмова від засад децентралізації влади і реалізації місцевого самоврядування;
- нереалізованість засад подолання корупції і непрозорість у здійсненні багатьох функцій влади, зокрема у сфері державних закупівель;
- концентрація впливу на засоби масової інформації у руках фінансово-промислових груп, наближених до влади, відсутність прогресу щодо створення суспільного мовлення;
- неоднозначний розвиток і повільний прогрес у забезпеченні сприятливого законодавчого регулювання діяльності громадських організацій, яке б відповідало рекомендаціям Ради Європи та потребам громадянського суспільства;
- згортання реформ в освіті, відмова від автономії університетів та рівного доступу до вищої освіти;
- відсутність чесної ринкової конкуренції в середовищі малого та середнього бізнесу, а також режиму найбільшого сприяння притоку інвестицій в цей сектор;
- непрозорі правила на енергетичному ринку.
Ми переконані, що вирішення цих проблем і викликів надасть нового поштовху для реалізації європейських амбіцій України.
2. Громадянське суспільство в Україні в останні роки більш активно вимагає покращення якості політики та врядування. Перелік наших історій успіху включає, наприклад, закон про доступ до інформації, який був ухвалений наприкінці 2010 року під тиском та у співпраці з організаціями громадянського суспільства і набув чинності. Приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, що відбулося 1 лютого 2011 року, також було вимогою неурядового сектору.
3. Прагнучи «побудувати Європу в Україні», українське громадянське суспільство вважає ЄС своїм партнером. Об’єднуючи наші зусилля, ми маємо такі очікування від ЄС:
- об’єктивної публічної оцінки внутрішньої ситуації в Україні, яка би враховувала думку громадянського суспільства ЄС та України;
- оприлюднення тексту Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, положення якої мають бути безумовно враховані при розробці та реалізації реформ українською владою;
- офіційно підписати Угоду про асоціацію до кінця 2012 року за умови проведення парламентських виборів у жовтні 2012 р. у відповідності з міжнародними стандартами;
- послідовного діалогу з Президентом та Урядом України щодо забезпечення проведення вільних і чесних парламентських виборів 2012 року, як передумови набуття чинності Угодою про асоціацію;
- сприяння організаціям громадянського суспільства в здійсненні моніторингу виборів;
- проведення, у взаємодії з громадянським суспільством та урядом України, системної роботи, спрямованої на підготовку України, зокрема органів державної влади та бізнесу, до виконання Угоди про асоціацію, у тому числі через спрямування програм допомоги ЄС на реформування українських органів державної влади та місцевого самоврядування;
- забезпечення повного виконання існуючих зобов’язань ЄС щодо спрощення і оформлення Шенгенських віз, зокрема суттєвого розширення практики видачі багаторазових віз із терміном дії від одного до п’яти років, як це передбачено чинним Візовим Кодексом ЄС та Угодою про спрощення процедури оформлення віз;
- реагування на виявлені непоодинокі випадки ускладнення візових процедур в окремих консульствах країн-членів, відданості проголошеному курсу на скасування візового режиму, як тільки необхідні технічні критерії будуть досягнуті;
- обумовлення надання коштів допомоги ЄС Україні на реалізацію секторальних програм реформ на підставі відповідності чітким критеріям, які повинні містити обов’язкове залучення громадськості до планування, впровадження, моніторингу та оцінювання цих програм.
4. Інститути громадянського суспільства продовжуватимуть моніторингову, адвокаційну та просвітницьку діяльність, спрямовану на забезпечення демократії, верховенства права, основоположних прав і свобод людини, свободи ЗМІ та належного врядування. Водночас, ми готові надавати необхідну експертну допомогу Президенту, Уряду та Верховній Раді України на основі політичної волі до відкритого діалогу та залучення, з метою ефективної реалізації політики європейської інтеграції у її органічному взаємозв’язку із внутрішніми реформами, спрямованими на перетворення України на сучасну конкурентну європейську країну.
Підсумкова заява Форуму “Спільні цінності – спільне майбутнє” (pdf)
Єврокомісар: Угода про асоціацію має потенціал для того, щоб заохотити здійснення трансформаційних зміни в Україні
Штефан Фюле, Європейський комісар з питань розширення Європейського Союзу та європейської політики сусідства, вірить в те, що Угода про асоціацію з ЄС може стати каталізатором глибинних реформ в Україні, й допомагати цьому процесу має громадянське суспільство. Про це йдеться в його листі до координатора Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства Ігоря Когута.
Єврокомісар вкотре наголосив на надзвичайній важливості забезпечення поваги до демократичних стандартів та верховенства права в Україні:
Крім того, Штефан Фюле висловив поляку українським неурядовим організаціям, які зробили експертний внесок в переговорний процес та надали висновок щодо Звіту щодо прогресу України в сфері євроінтеграції за 2010-й рік. Аналогічний висновок щодо Звіту про прогрес за 2011 рік планується обговорити у Києві і в наступному році. Представник Європейської комісії висловив сподівання щодо подальшої співпраці з громадянським суспільством України в майбутньому задля «реалізації наших спільних амбіцій».
Новий виборчий закон: основні юридичні недоліки, що можуть зумовити зловживання (Д. Ковриженко)
Виклики та небезпеки в контексті фальсифікацій на виборах – одні з найбільш резонансних питань, які обговорюються в середовищі експертів та політиків у зв’язку з набуттям чинності нового закону «Про вибори народних депутатів України». Директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко підготував огляд основних юридичних недоліків, які можуть зумовити зловживання під час майбутніх парламентських виборів.Огляд був представлений під час круглого столу «Парламентські вибори в Україні-2012: виклики та можливості для забезпечення демократичних виборів» (12 грудня 2011 р.), організованого Національним інститутом демократії (NDI). У заході взяли участь представникиГромадського консорціуму виборчих ініціатив, куди входять Комітет виборців України, ГМ «ОПОРА», Український незалежний центр перспективних досліджень та Лабораторія законодавчих ініціатив.
Громадські експерти окреслили шляхи реформування виборчого законодавства в майбутньому
13 грудня 2011 року приміщенні інформаційної агенції УНІАН відбулася прес-конференція Громадського консорціуму виборчих ініціатив на тему «Реформа виборчого законодавства в Україні: все тільки починається». У прес-конференції взяли участь: Ольга Айвазовська (Громадянська мережа «ОПОРА»), Денис Ковриженко (Голова Лабораторії законодавчих ініціатив), Олександр Черненко (Комітет виборців України).«Ніхто не сумнівається, що прийнятий нещодавно закон про вибори – «одноразовий», – зауважив голова Правління КВУ Олександр Черненко, – відтак вже сьогодні ми розпочинаємо роботу над вдосконаленням виборчого законодавства у майбутньому. Ми проти того, щоб політики писали закони для політиків. Під час організованого Консорціумом відкритого громадського обговорення виборчої реформи в Україні у експертному опитуванні, публічних дискусіях, фокус-групах протягом місяця прийняли участь 1359 експертів з усіх регіонів України. Їх думки і досвід – це безцінний матеріал, який, сподіваюсь, стане відправною точкою для подальшого реформування законодавства – прийняття Виборчого Кодексу, перехід до системи відкритих регіональних списків, прозорісті фінансування виборчої кампанії, відкриоісті інформації про кандидатів».«Найбільш проблемні точки виборчих перегонів 2012 р. – це процес нарізки округів, складання списків виборців, організація голосування і встановлення його результатів. Також існує вірогідність тиску на ЗМІ та складності оскарження порушень в судах виборчих комісіях. Але найголовніший ризик – це змішана система, яка зумовлюватиме вплив адмінресурсу на результати виборів», – відзначив директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко.
Голова Правління Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська заявила: «Вибори 2012 року відбуватимуться за тим сценарієм, який дозволить собі партія влади. Чинний закон може сприяти проведенню чесних та демократичних виборів, втім, реальна конкурентність – під великим питанням. Адже завдяки адміністративному ресурсу можна організувати попередню зачистку округів від популярних кандидатів. Методи можуть застосовуватися різні: від переслідування правоохоронних та податкових органів до залякування на побутовому рівні. Тож, велика доля відповідальності за результат лежатиме на керівництві країни».
Проект «Організація широкого та відкритого громадського обговорення питань удосконалення виборчого законодавства в Україні», здійснюється у рамках проекту «Сприяння подальшому зміцненню виборчих процесів в Україні» за фінансової підтримки Європейського Союзу та за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні.
Також по темі:
Експерти передбачають, що Конституційний Суд уже під час виборчої кампанії може «забракувати» закон про вибори (В.Семків, “Україна Молода”).
Друга конференція випускників школи професійної журналістики «Нова Україна» (м. Київ)
В.Сюмар у своєму виступі наголосила, що завданням журналіста є відбір потрібної та корисної інформації серед різноманіття джерел, які продукуються у світі. Відповідаючи на репліки колег щодо зникнення традиційних ЗМІ та домінування у сучасному медіа просторі нових медіа, А.Куликовзазначив, що, на його думку, традиційні медіа все ж збережуть свої позиції, а також визначив радіо як найдемократичніший засіб масової інформації, де дискусія є найбільш можливою. Також А.Куликов наголосив на важливості дотримання професійних стандартів у професії журналіста; джерела інформації, на його думку, мають бути перевіреними, достовірними. Журналіст також підкреслив, що часто трапляється так, що інформаційні агентства, які в теорії мають надавати найактуальнішу інформацію, на практиці не завжди перевіряють її новизну. І.Соломко у своєму виступі підтримала А. Куликова і зазначила, що пересічна людина, що надає інформацію і у сучасному світі може вважатися журналістом, перш за все, не є професіоналом своєї справи. З огляду на те, що завданням журналіста є не лише передача інформації, а й її обробка та аналіз, то традиційні ЗМІ, де працюють професійні журналісти, не полишать арени медіа простору. І. Соломконаголосила на важливості диверсифікації джерел інформації, що є особливо актуальним у політичній журналістиці. В свою чергу, Н.Соколенко розповіла про свій досвід роботи з джерелами інформації вже після того, як матеріал відзнятий.
Після цього робота Конференції продовжилася виступами Максима ЛАЦИБИ, керівника програм Українського незалежного центру політичних досліджень, та Олександра ВІННІКОВА, голови Правління Мережі розвитку європейського права, про стан розвитку благодійництва в Україні. М.Лациба зазначив, що станом на 2010 рік Україна посідала лише 150-те місце у світовому рейтингу благодійності серед 153 держав і, відповідно, останнє місце з 26 держав у регіоні Центральної та Східної Європи. Найчастіше українці дають милостиню на вулиці, допомагають бездомним дітям та роблять пожертви на церкву. О.Вінніков зосередився на основних недоліках існуючого законодавства про благодійність. Серед основних його слабких місць експерт назвав довгий строк, потрібний для реєстрації благодійної організації чи фонду, необхідність узгодження отримувачів допомоги із місцевими органами влади, а також необхідність доплати за кожну одну гривню благодійної допомоги 5,52 гривень податку. Також, О. Вінніков закликав журналістів підтримати законопроект «Про благодійництво та благодійні організації» (№ 6343 від 26.04.2010 р.), що вносить суттєві покращення в законодавче регулювання благодійництва в Україні.
Після цього Ольга ГЕРАСИМ’ЮК, генеральний продюсер ISTIL studios, тележурналіст, у своєму виступі зосередилася на питанні соціальної журналістики. О.Герасим’юкрозповіла про свій досвід роботи із соціально важливими темами, зазначивши, що наразі соціальна журналістика зникає, її місце починають займати новини кримінального характеру, і таким чином формують уявлення людей про світ та події в ньому.
Наступний день роботи Конференції було присвячено реформуванню системи місцевого самоврядування в Україні. Робота двох панельних дискусій розпочалася із вступного слова Наталії СТАРОСТЕНКО, менеджера програми Ради Європи «Посилення інституційної спроможності місцевої влади в Україні», яка зазначила, що основною метою реформи місцевого самоврядування є посилення спроможності органів місцевого самоврядування виконувати нові завдання, які вони отримають в процесі децентралізації. Також Н.Старостенко розповіла учасникам про основні компоненти програми Ради Європи, спрямованої на підтримку сильної та ефективної системи місцевого самоврядування в Україні.
Після цього відбулася дискусійна платформа на тему «Проблеми та виклики адміністративно-територіальної реформи в Україні». Участь в обговоренні взяли Юрій ГАНУЩАК, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Анатолій ТКАЧУК, директор Інституту громадянського суспільства, Павло КОЗИРЄВ, голова Асоціації малих міст України, віце-президент Асоціації міст України, Валентина ПОЛТАВЕЦЬ, заступник міського голови м. Українка. Ю.Ганущак у своєму виступі зосередився на концепціях реформ адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування в Україні, зазначивши, що адміністративно-територіальна реформа є конче необхідною з огляду на прискорену депопуляцію сіл. Народний депут України також окреслив основи сучасного адміністративно-територіального устрою та принципи створення громад, розповів про правовий статус, повноваження та на прикладах показав нові способи розподілу адміністративно-територіальних одиниць. А. Ткачук зазначив, що, на його думку, органи місцевого самоврядування в Україні володіють достатніми повноваженнями та компетенцією для здійснення ефективного управління, але, на жаль, не мають достатнього бюджету. Виступ П.Козирєва був присвячений проблемам розподілу повноважень між центральними та місцевими органами влади, зазначивши, що йому, як представнику місцевої влади, часто не вистачає повноважень для ефективного вирішення місцевих проблем громадян (як-то велика кількість машин у дворі будівлі, несанкціонований ремонт квартири тощо). В.Полтавець поділилася своїм досвідом у сфері місцевого самоврядування, висловила сподівання, що адміністративно-територіальна реформа впорядкує і покращить життя мешканців громади. Заступник мера також звернула увагу на те, що перш за все в питаннях реформи потрібно орієнтуватися на людину і її потреби, та наголосила, що поганий менеджмент і тотальна неповага до всього – проблеми нашої країни, які не дають відбутися змінам.
Завершальним акордом Конференції випускників став виступ Наталії ДНІПРЕНКО, директора недержавної організації «Нові медіа» на тему «Роль ЗМІ у підвищенні обізнаності громадськості щодо реформ місцевого самоврядування». Експерт підкреслила особливу роль ЗМІ у донесенні інформації та формуванні реальності, а також відзначила, що «та подія, яка не висвітлена ЗМІ, вважається такою, що не відбулася». Н. Дніпренко розповіла про технології зворотного зв’язку з владою, зокрема про систему рад та громадську експертизу. По завершенню була представлена інтерактивна інформативно-аналітична система «Громадянське суспільство і влада», яка спрямована на підтримку розвитку громадянського суспільства.
Без громадського контролю державна антикорупційна політика не може бути успішною
У рамках Міжнародного дня боротьби з корупцією 9 грудня 2011 року Творче об’єднання «ТОРО» (Контактна група в Україні Transparency International) зініціювало проведення спеціального круглого столу на тему «Інструменти протидії корупції в Україні: практичний досвід організацій громадянського суспільства».Експерти визнають, що в Україні корупція залишається проблемою номер один. Про це свідчать найнижчі рейтинги держави в Індексі сприйняття корупції від глобальної антикорупційної неурядової організації Transparency International. І хоча Україна вже півроку живе за новим Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» та має Національну антикорупційну стратегію на 2011-2014 роки, представники українських громадських організацій говорять, що законодавство не працює. Влада постійно декларує співпрацю з громадськістю, проте на практиці все відбувається навпаки. Підтвердженням цього є прийняття Програми запобігання і протидії корупції в Україні на 2011 – 2015 рр., яка розроблялася фактично таємно, без залучення інститутів громадянського суспільства. У той же час представники неурядових організацій мають чималий досвід протидії корупції в Україні.50 представників громадських організацій, посольств, міжнародних та українських фондів, органів державної влади обговорили державну антикорупційну політику України та показали інструменти боротьби з корупцією. Зокрема, Іван Пресняков (Український інститут публічної політики) представив результати міжнародного проекту щодо вивчення найкращих практик участі громадянського суспільства у розробці та впровадженні антикорупційних стратегій у країнах ЄС та Східного партнерства. За його словами, процес розробки Національної антикорупційної стратегії був далекий від досконалості: він відбувався у ситуації жорсткої конкуренції між Урядовим уповноваженим з антикорупційної політики та Національним антикорупційним комітетом, що боролися за авторство стратегії, а зацікавлені громадські організації були мінімальним чином залучені у процес розробки документу. «Сама стратегія, – сказав Іван Пресняков, – виявилася надто формальним документом, адже головний зміст політики зосереджено у нещодавно прийнятій Державній програмі щодо запобігання і протидії корупції, яка розроблялася органами влади цілком кулуарно та у ситуації цейтноту».
Денис Ковриженко, директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив, переконаний, що нова Програма запобігання і протидії корупції в Україні на 2011-2015 рр. – ніщо інше, як спроба зімітувати боротьбу з корупцією в державі, яка впевнено скочується в прірву. Програма не передбачає здійснення антикорупційних реформ в багатьох важливих секторах та інституціях. Заходи сформульовано розмито. Найбільш важливі реформи – у сфері митної та податкової справи тощо – перенесено на 2014-2015 рр, хоча починати їх треба було б вже зараз. За словами Дениса Ковриженка, фінансування, яке закладено, піде не на боротьбу з корупцією, а на запровадження системи електронного обігу медичних карток, на яке передбачається спрямувати 90% (а це понад 800 мільйонів гривень) всього 5-річного фінансування Програми.
На думку Олексія Хмари, президента Творчого об’єднання «ТОРО» – Контактної групи в Україні Transparency International, єдиний плюс нової Програми – це запровадження електронного документообігу в органах державної влади, проте сума, яка передбачена на реалізацію цього пункту, доволі мізерна – 6 мільйонів гривень.
На тлі такого недосконалого правого середовища інститути громадянського суспільства вже мають досить дієвий інструмент протидії корупції. Мова йде про Громадську антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів. Можливість її проведення спочатку була передбачена для громадських рад Постановою КМУ №996 від 03.11.2010 р., а пізніше для фізичних та юридичних осіб у Законі «Про запобігання та протидію корупції в Україні». Як зазначила під час круглого столу Тетяна Яцків, виконавчий директор Інституту правничих реформ та успішних стратегій розвитку, ніхто не знав, як цей інструмент використовувати на практиці. Творче об’єднання «ТОРО» та його партнери підготували методичні рекомендації застосування громадської антикорупційної експертизи громадськими радами, провели навчальні заходи. Було підготовлено перших 50 представників НУО, які можуть на практиці застосовувати цей інструмент. Наступними кроками взаємодії громадськості та влади, на думку Тетяни Яцків, повинні бути: забезпечення «включення» громадських рад та зацікавленої громадськості в процес нормотворчості всередині органів влади, вчасного доступу до нормативно-правових актів, створення мереж, особливо на місцевому рівні, для поширення знань про експертизу; навчання не тільки представників НУО, але і органів влади; формування успішних практик і прикладів; застосування простої та зрозумілої методики виявлення корупційних факторів.
Під час круглого столу, успішними практиками застосування громадської антикорупційної експертизи поділилися представники громадських організацій різних регіонів України. Зокрема, Олена Мірхайдарова, голова Компаніївської громадської організації «Взаємодія» (Кіровоградська область), розповіла про здійснення антикорупційної громадської експертизи проекту районної цільової програми на 2011-2015 роки «Шкільна парта». «Ми побачили кілька корупціогенних чинників, а саме: інформаційну закритість, відсутність конкурсних (аукціонних процедур) під час закупівлі шкільних парт», – зазначає вона. Потрібно зауважити, що Компаніївська районна рада прислухалася до рекомендацій громадської організації «Взаємодія» та внесла три із чотирьох запропонованих доповнень до програми «Шкільна парта». Інший приклад: громадська організація «Філософія серця» (м.Вінниця) провела моніторинг виконання антикорупційного компоненту обласної програми «Про єдину комплексну програму Вінницької області на 2010-2014 роки». Було з’ясовано, що із 19 задекларованих пунктів програми частково виконано лише 7, про решту – просто забули. «Ми подали 13 інформаційних запитів в органи влади та до правоохоронних органів, щоб дізнатися як виконується антикорупційний розділ програми», – зазначила Ольга Брига, представник ГО «Філософія серця». У підсумку, з’ясувалося що простіше написати нову програму, заклавши реальне фінансування, ніж намагатися реанімувати пункти старої. За результатами громадського моніторингу була створена депутатська робоча група, до складу якої також ввійшли громадські організації. За основу нової програми були взяті 14 пропозицій від організації «Філософія Серця», розроблені з залученням зовнішніх експертів – у тому числі Творчого об’єднання “ТОРО”.
Нестандартний досвід протидії корупції у місті Черкасах представила Вероніка Усманова, яка стала ініціатором створення Інтерактивного антикорупційного театру. «Інтерактивний театр – це не лише дійство на сцені, а й активне залучення студентів до обговорення проблеми та участі у рольових іграх. Студенти – це та частина суспільства, яка здатна змінити ситуацію», – зазначила вона.
Учасникам круглого столу Василь Зайцев, представник Творчого об’єднання «ТОРО» (Контактної групи в Україні Transparency International), презентував спеціалізований антикорупційний сайт www.anticorruption.in.ua – ще один дієвий інструмент та порадник у сфері боротьби з корупцією.
Без тиску зацікавленої громадськості, без залучення незалежної експертизи, без громадського контролю антикорупційна державна політика не буде успішною, – переконані учасники круглого столу.
Під час заходу Олексій Хмара, президент Творчого об’єднання «ТОРО», оприлюднив відкрите звернення до Президента України Віктора Януковича щодо брутальних порушень процедури прийняття Державної антикорупційної програми .
Круглий стіл відбувався за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Буклет про діяльність Лабораторії законодавчих ініціатив (2011)
Публікація описує всі аспекти роботи Лабораторії законодавчих ініціатив, її здобутки за більш ніж десятирічну історію, головні проекти та напрями роботи.
Східне партнерство: Україна відстає від Молдови та Грузії
Україна свого часу вважалася флагманською країною Східного Партнерства, але сьогодні за багатьма показниками вона відстає від Молдови та Грузії. Про це йдеться в пілотному виданні Індексу європейської інтеграції країн Східного Партнерства, яке було презентовано 30 листопада в Познані (Польща) в рамках Громадського форуму Східного Партнерства. Дослідження, результатом якого є видання, ініціювали та провели Європейська програма та програма “Схід-Схід: партнерство без кордонів” Міжнародного фонду “Відродження”. У підготовці Індексу взяв участь Директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціативДенис Ковриженко.Результати пілотного етапу Індексу вказують на те, що Молдова досягла найбільших успіхів як у поглибленні контактів із ЄС, так і у внутрішніх перетвореннях. Другу сходинку посіла Грузія, яка опинилася попереду України у внутрішніх перетвореннях, а також в інституційному забезпеченні європейської інтеграції. Україна, хоч і посідає другу сходинку у сфері поглиблення контактів із ЄС, відстає від Молдови та Грузії у двох інших складових. Вірменія випередила Азербайджан і Білорусь, тоді як Білорусь опинилася на останньому місці.Індекс також намагався простежити зв’язок між поглибленням контактів із ЄС, з одного боку, та здійсненням внутрішніх реформ – із іншого. Україна демонструє найбільший розрив між цими двома складовими порівняно з іншими країнами Східного Партнерства. Незважаючи на відносну розвинутість контактів із ЄС, Україні не вдалося досягнути значних внутрішніх перетворень.
Білорусь демонструє схожі результати: хоча ця країна відстає від інших у сфері контактів із ЄС, вона ще більше відстає у внутрішніх перетвореннях. Вірменія та Грузія теж демонструють значний розрив за цими двома складовими, але на користь внутрішніх перетворень. Іншими словами, незважаючи на відносно невисокий рівень контактів із ЄС, ці дві країни докладають зусиль до внутрішніх перетворень. Молдова й Азербайджан демонструють відносно співмірні результати за двома складовими.
Індекс європейської інтеграції країн Східного Партнерства щорічно оцінює процеси євроінтеграції в Україні, Молдові, Білорусі, Грузії, Вірменії й Азербайджані в порівняльній перспективі.
У межах Індексу розглядають три основні складові європейської інтеграції:
- глибина й інтенсивність зв’язків із ЄС на різних рівнях (починаючи від політичного діалогу й торгівлі та завершуючи секторальною інтеграцією та контактами між людьми);
- внутрішні перетворення у країнах Східного Партнерства, які наближують ці країни до стандартів і практик ЄС;
- інституційне забезпечення європейської інтеграції.
Кожна з цих складових містить низку секцій, які, у свою чергу, скомпоновано з низки розділів, питань і індикаторів.
Понад 30 експертів із країн Східного Партнерства та ЄС працювали над пілотним виданням Індексу з січня 2011 року, консультуючись із експертами з громадського сектору й інституцій ЄС. Зміст і методологію Індексу буде доопрацьовано на основі відгуків і пропозицій ширшої аудиторії. Перше повноцінне видання Індексу буде представлено у травні 2012 року. З того часу Індекс стане щорічним.
Для громадянського суспільства країн Східного Партнерства Індекс слугуватиме інструментом адвокації відповідних реформ. Він також сприятиме Європейському Союзу в запровадженні принципу “більше за більше” (більше підтримки й залучення у відповідь на здійснення реформ).
Вперше в Україні застосовано сучасну методику громадських обговорень “21st century town meeting” (м. Київ)
16 листопада 2011 року Лабораторія законодавчих ініціатив за сприяння Міжнародного Фонду «Відродження» та Національного університету «Києво-Могилянська академія» провела пілотний захід – громадські обговорення у форматі«Громадські дебати 21-го століття».
Суть формату полягає у проведенні обговорення різних сценаріїв вирішення проблеми з одночасним відображенням на інтерактивних екранах позицій учасників обговорення. Формат не передбачає спікерів (експертних доповідей). Учасниками обговорення є громадяни, зацікавлені у розв’язанні певної проблеми. Експерти, політики, представники органів місцевого самоврядування, громадські діячі можуть брати участь в обговоренні на рівних засадах з громадянами. Після обговорення учасники голосують за визначення найкращого способу (сценарію) вирішення питання.
«Громадські дебати 21-го століття» широко використовуються у Сполучених Штатах Америки. Зокрема, саме у такому форматі обговорювалися дискусійні моменти реформи системи соціального забезпечення США, план відбудови Нового Орлеану після повені, відновлення кварталів Нью-Йорку після терактів 11 вересня 2001 року.
«Громадські дебати 21-го століття» відрізняються високим рівнем ведення дискусії, відкритістю та легітимністю результатів. Практика таких громадських обговорень підвищує довіру в соціумі та допомагає злагодженому вирішенню проблемних питань шляхом діалогу між зацікавленими сторонами. Особливо корисним цей підхід є для органів місцевого самоврядування, учасників політичного процесу на всіх рівнях.
Учасниками цього пілотного заходу стали експерти, представники донорських організацій, науковці та студенти НаУКМА. На обговорення були винесені теми виборчої системи та вступних випробувань до вищих навчальних закладів.
Міжнародний центр людського розвитку успішно застосовує формат упродовж декількох років у Вірменії та інших країнах. За цей час предметами обговорення стали як питання місцевого значення (благоустрій території, розвиток інфраструктури), такі питання внутрішньої і зовнішньої політики країни. Передача цього досвіду українським партнерам стала можливою завдяки проекту, реалізованого за підтримки Black Sea Trust for Regional Co-operation.
Загальний аналіз нового закону „Про вибори народних депутатів України”(реєстр. № 9265-д від 17.11.2011 р.)
3 листопада 2011 р. Верховною Радою України було прийнято рішення про утворення Тимчасової спеціальної комісії з питання підготовки проекту Закону України про вибори народних депутатів України, якій до 17 листопада 2011 р. доручалось підготувати та подати на розгляд парламенту проект нової редакції закону про парламентські вибори. 17 листопада комісія внесла на розгляд парламенту підготовлений нею законопроект (№ 9265-д), який того ж дня був прийнятий парламентом у першому читанні та в цілому як закон. За прийняття закону проголосувало 366 народних депутатів України. Нижче наведено короткий аналіз його основних положень.
1. Виборча система. Згідно із законопроектом, вибори народних депутатів України проводитимуться на основі змішаної виборчої системи – 225 депутатів обиратимуться за мажоритарною системою відносної більшості у 225 одномандатних виборчих округах, 225 – за пропорційною системою з голосуванням за закриті списки кандидатів у депутати від партій у єдиному загальнодержавному виборчому окрузі. У загальнодержавному виборчому окрузі право на участь у розподілі депутатських мандатів матимуть лише ті партії, які подолають 5% виборчий бар’єр. Самовисування допускатиметься лише в одномандатних виборчих округах. Виборчі блоки не матимуть права висувати кандидатів на виборах. Проведення чергових парламентських виборів на основі змішаної системи, підвищення виборчого бар’єру з 3 до 5%, а також виключення можливості висування кандидатів блоками критикувалось Венеціанською комісією та Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES). Можливість самовисування кандидатів лише в одномандатних округах не в повній мірі узгоджується з Копенгагенським документом ОБСЄ. Досвід проведення виборів за змішаною системою показав, що ця система сприяє провладним партіям, які за рахунок зловживання адміністративним ресурсом в одномандатних округах можуть отримати значно більше місць в парламенті, ніж отримали б, якби вибори проводились за пропорційною системою з голосуванням у єдиному загальнодержавному окрузі за закриті партійні списки.
2. Територіальна організація виборів. У порівнянні із законопроектом № 9265-1, внесеним народними депутатами України – представниками фракцій парламентської більшості (т.зв. «проект Єфремова»), законопроект № 9265-д містить ряд суттєвих нововведень в частині територіальної організації виборів:
- відхилення кількості виборців в одномандатному окрузі не може перевищувати 12% орієнтовної середньої кількості виборців в одномандатних округах. Закріплення граничної величини відхилення є прогресивним нововведенням, спрямованим на забезпечення принципу рівного виборчого права. Пропонована величина відхилення загалом відповідає рекомендаціям Кодексу належної практики у виборчих справах Венеціанської комісії (згідно з Кодексом, величина відхилення у будь-якому випадку не повинна перевищувати 15%). Позитивом є також те, що відхилення не може бути перевищене.
- виборчі округи утворюватимуться за 180 днів до дня голосування, що дозволить потенційним кандидатам належним чином спланувати свої виборчі кампанії в одномандатних округах. Щоправда, з метою забезпечення можливості оскарження рішень ЦВК про утворення виборчих округів строк утворення останніх варто було б продовжити до 6 місяців до початку виборчого процесу.
- виборці на закордонних дільницях матимуть два голоси – для голосування у загальнодержавному та відповідному одномандатному окрузі. Це нововведення заслуговує на позитивну оцінку – адже згідно із законопроектом № 9265-1 виборці на закордонних дільницях мали лише 1 голос (на відміну від виборців, включених до списків виборців на звичайних та спеціальних дільницях) і могли проголосувати лише у загальнодержавному виборчому окрузі, що суперечило Конституції.
- закордонні виборчі дільниці рівномірно відноситимуться до всіх одномандатних округів, які утворюватимуться на території м. Києва.Відповідно до законопроекту Робочої групи з питань удосконалення законодавства про вибори, закордонні виборчі дільниці мали відноситись до одного виборчого округу, що порушувало принцип рівної ваги голосів – адже в одномандатному окрузі, до якого відносились закордонні дільниці, кількість виборців у більш ніж 2 рази перевищувала б кількість виборців в інших виборчих округах. Законопроект № 9265-1 пропонував вирішити цю проблему у радикальний спосіб – шляхом позбавлення виборців на закордонних дільницях права голосу в одномандатних округах. Підхід, запропонований у законопроекті № 9265-д, є своєрідним компромісом між цими двома крайнощами. Але і він повністю не вирішує проблему суб’єктивізму при віднесенні тих чи інших закордонних дільниць до одномандатних округів в межах м. Києва.
- скасовується поділ закордонних дільниць на постійні та тимчасові. Законопроект № 9265-1 не визначав чітких вимог до утворення тимчасових закордонних дільниць, що дозволяло МЗС і ЦВК вирішувати питання про доцільність їх утворення або неутворення на власний розсуд. Згідно із законопроектом № 9265-д закордонні виборчі дільниці будуть постійними і утворюватимуться з приміщеннями для голосування виключно у приміщеннях закордонних дипломатичних установ України та у місцях дислокації військових частин (формувань) за кордоном. Хоча такий підхід звужує межі дискреційних повноважень ЦВК при вирішенні питання про утворення закордонних дільниць, він може ускладнити реалізацію права голосу українськими громадянами за кордоном, оскільки кількість виборців на закордонних дільницях буде значною, а кількість самих дільниць – обмеженою.
- гранична кількість виборців на звичайних і спеціальних дільницях не перевищуватиме 2 500 осіб. Хоча обмеження загальної кількості виборців на звичайних і спеціальних дільницях граничною величиною є позитивним нововведенням (законопроектом № 9265-1 дозволялось перевищувати цю граничну величину), кількість виборців на дільницях все одно не узгоджується з попередніми рекомендаціями міжнародних інституцій, які пропонували зменшити кількість виборців на дільницях до 1000 – 1500 осіб.
3. Виборчі комісії та статус членів виборчих комісій. Законопроект № 9265-д суттєво змінив порядок формування виборчих комісій порівняно із законопроектом № 9265-1, наблизивши його до порядку, встановленого чинним Законом „Про вибори народних депутатів України”. Зокрема, передбачається, що ОВК формуватимуться за поданнями фракцій та партій-суб’єктів виборчого процесу. Від кожної фракції до складу ОВК включатиметься по 1 представнику, решта членів комісій (від партій-суб’єктів виборчого процесу) включатиметься до складу комісій шляхом жеребкування (від кожної партії до складу ОВК включатиметься по 1 представнику). В аналогічний спосіб формуватимуться і ДВК – кожна парламентська фракція буде гарантовано представлена у складі ДВК 1 членом комісії, в той час як представництво кандидатів-самовисуванців та партій – суб’єктів виборчого процесу у складі ДВК вирішуватиметься на основі жеребкування (від самовисуванця та партії–суб’єкта виборчого процесу до ДВК може бути включено 1 члена комісії). Такий підхід до формування ОВК і ДВК запобігатиме надмірному представництву у складі комісій представників партій, які утворили власні парламентські фракції.
На позитивну оцінку заслуговують і положення статті 33 законопроекту, відповідно до якого рішення комісій (крім винятків, встановлених для засідань у день голосування та підрахунку голосів) ухвалюватимуться більшістю голосів від їх складу (а не більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії, як передбачалось законопроектом № 9265-1). Це нововведення запобігатиме прийняттю рішень меншістю від складу комісій. Ще одне позитивне нововведення законопроекту (яке, щоправда, не відповідає рекомендаціям Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ) – закріплення за суб’єктами висування кандидатур до складу виборчих комісій права заміни призначених за їхніми поданнями членів комісій. У цьому контексті варто нагадати, що законопроект № 9265-1 не передбачав можливості відкликання (заміни) членів комісій суб’єктами подання кандидатур до складу комісій, що породжувало низку ризиків (наприклад, „перекуповування” членів комісій від певних партій і т.п.). Попри ці нововведення, ряд недоліків законопроекту № 9265-1 у законопроекті № 9265-д усунуто все одно не було. Наприклад, про відхилення кандидатур до складу комісій рішення не прийматиметься, що ускладнить можливості судового оскарження відхилення. Крім того, якщо комісією вищого рівня прийматиметься рішення про дострокове припинення повноважень члена комісії нижчого рівня, такий член комісії зможе бути замінений іншим членом комісії від того ж самого суб’єкта подання кандидатур до складу комісій лише якщо кількісний склад комісії зменшиться до нижчої за мінімальну межу.
4. Списки виборців. Передбачений законопроектом № 9265-д порядок складання і уточнення списків виборців не зазнав суттєвих змін у порівнянні із законопроектом № 9265-1. Передбачається, зокрема, що попередні списки виборців передаватимуться органами ведення Державного реєстру виборців не до ОВК, а безпосередньо до ДВК, що послабить контроль за їх складанням. У день голосування зміни до уточнених списків виборців вноситимуться на підставі рішення суду, що не в повній мірі відповідає рекомендаціям Кодексу належної практики у виборчих справах Венеціанської комісії та посилюватиме ризик кратного включення виборців до списків виборців на різних виборчих дільницях. Законопроектом також передбачена можливість зміни місця голосування без зміни виборчої адреси без використання відкріпних посвідчень. Процедура зміни місця голосування законопроектом та Законом „Про Державний реєстр виборців” належним чином не врегульована (зокрема, в частині прозорості, контролю за зміною місця голосування і т.п.), що може призвести до зловживань при вирішенні питання про зміну місця голосування, кратного включення виборців до списків виборців на дільницях та інших негативних наслідків.
5. Фінансування передвиборної агітації. Порядок фінансування передвиборної агітації, закріплений у законопроекті № 9265-д загалом є аналогічним порядку фінансування агітації, відображеному у законопроекті № 9265-1. Відповідні положення містять ряд недоліків, на які звертали увагу Венеціанська комісія та Міжнародна фундація виборчих систем: правила формування виборчих фондів не узгоджено з правилами фінансування політичних партій; законопроектом не встановлено будь-яких вимог до фінансових звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів; не передбачено відповідальність за неподання фінансових звітів або їх несвоєчасне подання; величина внеску до виборчого фонду партії (400 мінімальних заробітних плат) є надмірною, порівняно з іншими країнами Європи; звіти про надходження і використання коштів виборчих фондів до дня голосування не оприлюднюватимуться; не передбачено обов’язковості розкриття у фінансових звітах інформації про донорів, внески яких перевищили певну визначену законом межу тощо.
6. Висування і реєстрація кандидатів. Законопроект № 9265-д значною мірою змінив порядок висування і реєстрації кандидатів у депутати, порівняно із законопроектом № 9265-1. Так, передбачається, що всі кандидати у депутати реєструватимуться лише ЦВК, що заслуговує на позитивну оцінку (згідно із законопроектом № 9265-1 кандидати у загальнодержавному окрузі мали реєструватись ЦВК, а кандидати в одномандатних округах – окружними виборчими комісіями, що суперечило Конституції України). Щоправда, у законопроекті збережено неконституційне положення законопроекту № 9265-1 в частині можливості одночасного балотування кандидата у загальнодержавному окрузі та одному з одномандатних округів. На позитивну оцінку заслуговує також положення законопроекту, згідно з яким кандидати в одномандатних округах зобов’язані подавати до ЦВК свої передвиборні програми, які підлягатимуть оприлюдненню на веб-сайті ЦВК. У зв’язку з цим варто нагадати, що згідно із законопроектом № 9265-1 подання кандидатом до ЦВК власної передвиборної програми було його правом, а не обов’язком. Внесена партіями і кандидатами грошова застава повертатиметься лише у випадку отримання ними місць у парламенті, що свого часу критикувалось міжнародними інституціями, які рекомендували повертати заставу партіям і кандидатам, які отримали певний рівень підтримки виборців. Декларації про майновий стан, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру оприлюднюватимуться на веб-сайті ЦВК лише в частині відомостей, які не є конфіденційними. Як і законопроект № 9265-1, аналізований законопроект не дає однозначної відповіді на питання про те, які саме із задекларованих відомостей мають відноситись до конфіденційних.
Одним із недоліків законопроекту є встановлення різних строків розгляду документів, поданих для реєстрації кандидатів в загальнодержавному та в одномандатних округах – рішення про реєстрацію кандидатів у загальнодержавному окрузі ЦВК прийматиме протягом 5 днів з дня прийняття заяви про реєстрацію кандидатів, а рішення про реєстрацію кандидата в одномандатному окрузі – протягом 4 днів з дня прийняття заяви про реєстрацію кандидата в одномандатному окрузі. Досить прогресивним нововведенням законопроекту є те, що неправильне оформлення реєстраційних документів та порушення вимог законів при висуванні кандидатів не вважатиметься підставою для відмови у реєстрації кандидатів. Такий підхід суттєво звузить можливості для виключення з виборчих перегонів певних кандидатів, зокрема – висунутих опозиційними партіями. Однак його недоліком може стати те, що з’їзди партій, на яких висуватимуться кандидати, проводитимуться лише на папері. До позитивів законопроекту варто зарахувати і те, що строк виправлення недоліків у поданих для реєстрації кандидатів документах продовжено до двох днів, що створить належні умови для своєчасного усунення виявлених ЦВК недоліків. Якщо законопроект № 9265-1 передбачав можливість скасування реєстрації кандидатів у випадку повторного вчинення ними порушень, за які їм було оголошено попередження, то законопроект № 9265-д передбачає можливість скасування реєстрації кандидатів лише у виняткових випадках, не пов’язаних з вчиненням порушень виборчого законодавства (окрім порушень, які позбавляють особу права бути обраною депутатом).
7. Передвиборна агітація. Основними нововведенням законопроекту № 9265-д в частині регулювання передвиборної агітації стало відновлення державного фінансування агітаційної діяльності. Зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України виготовлятимуться інформаційні плакати про партії і кандидатів в одномандатних округах, надаватиметься ефірний час на радіо і телебаченні партіям – суб’єктам виборчого процесу, друкуватимуться передвиборні програми партій і кандидатів в одномандатних округах. Ці новели заслуговують на позитивну оцінку, оскільки забезпечуватимуть належне інформування виборців про учасників виборчих перегонів та рівність можливостей партій у здійсненні передвиборної агітації. У той же час, у законопроекті збережено положення, розкритиковані Венеціанською комісією та ОБСЄ/БДІПЛ, зокрема – в часті регулювання права на відповідь, заборони коментування і оцінювання змісту передвиборних програм протягом 20 хвилин до і після їхньої трансляції, покладення на державні та приватні ЗМІ однакових обов’язків, заборони здійснення агітації в ЗМІ з часткою іноземної власності та участі іноземців в агітаційній діяльності, можливості застосування до ЗМІ санкцій, непропорційних ступеню тяжкості вчинених порушень. Не зазнало будь-яких змін і положення законопроекту № 9265-1 в частині можливості здійснення агітації публічними службовцями у вільний від роботи час.
8. Спостереження за виборами. У законопроекті № 9265-д збережено всі прогресивні нововведення законопроекту № 9265-1 в частині регулювання спостереження за виборами (наприклад, за офіційними спостерігачами від громадських організацій збережено статус суб’єктів виборчого процесу тощо). Водночас у проекті не було враховано рекомендації Міжнародної фундації виборчих систем щодо удосконалення правового регулювання спостереження за виборами, зокрема – в частині необхідності надання спостерігачам від громадських організацій права подавати скарги до виборчих комісій, закріплення за спостерігачами від громадських організацій права здійснення спостереження на всій території України, а не лише в межах певних виборчих округів.
9. Підготовка до голосування, організація голосування, підрахунок голосів та встановлення результатів виборів. Серед основних позитивних нововведень законопроекту № 9265-д в частині підготовки до голосування, його організації, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів варто виділити наступні: 1) закріплення обов’язковості встановлення ступенів захисту виборчих бюлетенів (ці ступені встановлюватимуться ЦВК); 2) необхідність друкування в бюлетені номера виборчої дільниці (однак при цьому відповідні положення законопроекту не узгоджено між собою, оскільки відповідно до частини десятої статті 82 законопроекту номери виборчих дільниць вписуватимуться до бюлетенів); 3) необхідність підтвердження підстав для голосування за місцем перебування виборця довідкою медичної установи про стан здоров’я; 4) обов’язковість складання протоколів про підрахунок голосів виборців і про підсумки голосування у кількості примірників, яка на чотири або три примірники (залежно від типу протоколу) перевищує кількість членів відповідних комісій (згідно із законопроектом № 9265-1 протоколи складались відповідно у 3 або 4 примірниках). У той же час, законопроектом не було усунуто ряд недоліків законопроекту № 9265-1. Зокрема, акти прийому-передачі виборчих бюлетенів від підприємства-виготовлювача ЦВК не оприлюднюватимуться на веб-сайті ЦВК (оприлюднюватиметься лише зведена інформація); у законопроекті відсутні вимоги щодо кількості кабін для голосування, якими мають оснащуватись виборчі дільниці; на стрічці, якою опечатуватиметься сейф з бюлетенями, проставлятимуться лише підписи членів комісії, а не всіх присутніх при опечатуванні осіб; у протоколі про підрахунок голосів виборців на дільниці непотрібно вказувати кількість бюлетенів у кожній скриньці для голосування; законопроект не передбачає можливості визнання голосування в окрузі недійсним. Ряд положень законопроекту, зокрема – в частині підстав визнання голосування на дільниці недійсним, критикувався міжнародними організаціями. Відповідні рекомендації міжнародних інституцій у ньому враховано не було.
10. Оскарження рішень, дій та бездіяльності щодо виборів. Основним позитивним нововведенням законопроекту в частині оскарження рішень, дій та бездіяльності щодо виборів є продовження строків подання скарг до виборчих комісій з 2 днів (як передбачалось законопроектом № 9265-1) до 5 днів. В цілому ж встановлений законопроектом порядок подання і розгляду скарг не зазнав принципових змін. Так, законопроектом звужено сферу компетенції комісій щодо розгляду скарг (окремі типи порушень можуть бути оскаржені виключно до суду), встановлено надмірно короткі строки розгляду скарг (2 дні з дня отримання тощо), звужено коло суб’єктів звернення зі скаргами (наприклад, офіційні спостерігачі не матимуть права подавати скарги до комісій).
Загалом, хоча законопроект № 9265-д є помітним кроком уперед у напрямі удосконалення проекту Закону № 9265-1, він навряд чи може вважатись кроком вперед у напрямі удосконалення українського виборчого законодавства та створення передумов для його подальшої кодифікації. Тип виборчої системи, за якою формуватиметься склад майбутнього парламенту, прогалини в регулюванні територіальної організації виборів, складання і уточнення списків виборців, організації голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів все ще залишають багато можливостей для зловживань і можуть не сприяти проведенню виборів 2012 р. у відповідності до демократичних стандартів.